Дива у квітчастих чашках

    Мабуть так і стаються дива. Звичайні, повсякденні, можна сказати навіть буденні. Вони стаються непомітно, коли ви, сидячи за чашкою, обговорюєте щось незначне, не вагоме...

І сама ця розмова – вже диво. Бо за якихось невідомих причин ви двоє зустрілись в цьому світі де шанси на другу зустріч зводяться майже до нуля, особливо якщо врахувати наскільки ви різні.

    Чай у ваших квітчастих чашках теж диво. Його могло не бути або не тут і не з вами. І кожен ваш рух, кожне слово, посмішка і погляд – диво, диво, диво...

        Ви п’єте чай, а за вікном така непомітна – весна. Зазирає до вас у вікно і вірить.. І ви вірите. Кожен у своє, але це не має значення. Зараз це єдина віра, сильна й незламна.

     Кожної секунди за вашим вікном – диво. Ні, вікно, взагалі, не ваше. Але це теж не має значення. Ніщо у світі зараз так не важить як чай та кава у квітчатих чашках. Байдуже, що напій давно застиг і тричі вже розведений кип’ятком, якого, насправді, стачило б лише на одну чашку. І це теж диво. Чи знаєте ви про це? Можливо. Просто кожен дивиться на це через призму своїх відчуттів. Та все ж це – диво. І заперечити цього неможливо.